Про соціальну адаптацію, інклюзивну освіту та проблеми реабілітації (ВІДЕО)
Аби допомогти дітям з особливими потребами адаптуватися у сучасному суспільстві, в Україні запровадили інклюзивну форму освіти.
- Коли їм виповнюється 6, 7 років, вони повинні піти навчатись у звичайну школу і відчувати себе комфортно, - сказала Олена Верига, директор Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА.
Та цьому передує довгий та копіткий процес реабілітації.
- Нам конче потрібно розширювати мережу центрів реабілітації діток з особливими потребами. За один рік ми змогли підтягнути цей показник із 10 до 30% охоплення дітей реабілітацією. Однак це не успіх, це лише перший крок, - підкреслила Олена Верига.
А відтак, 70% буковинських дітей з особливими потребами не отримують необхідної реабілітації.
- Це ненормально, якщо ми пропускаємо такий важливий вік - від 0 до 2 років, втрачаємо дуже багато можливостей для цих дітей бути здоровішими і розвинутішими, - наголосила Олена Верига.
Не пропускати важливих моментів, створити відповідні умови для реабілітації та розробити нові методики для занять з особливими дітьми буковинцям зголосилися допомогти італійські партнери. Майже рік закордонні фахівці ділилися власним досвідом соціальної інтеграції та впровадження інклюзивної освіти з Кіцманським центром реабілітації.
- Якщо у нас немає економічних, фінансових можливостей, у нас є хороші люди. Якщо говорити про те, що вони є першими у цій роботі, вони багато перепробували, набили гулі у роботі з дітками, тому у них більше методик, які вони використовують, - зазначила Людмила Крістіанікова, директорка Кіцманського районного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Дзвіночок".
На Буковині ж проблеми не лише з фінансуванням. Основною перепоною для нормального розвитку малечі є відсторонення суспільства від дітей з особливими потребами.
- Проблема велика, тому що потрібно створювати умови для того, щоб і діти в класі, де вони навчаються, сприймали їх нормально, і щоб ці дітки також почувалися нормально серед здорових дітей, - пояснила Оксана Мігован, практичний психолог Чернівецької ЗОШ № 24.
- Перше - це архітектурна доступність, коли дитина у візку, наприклад, потрапляє до школи. Елементарно, не маючи пандусу в цій школі, чи відповідних ліфтів, можливості пересування, функціональних обов’язків, покладених на певних осіб, це робити, звичайно, ми не можемо забезпечити дитині комфортне перебування, - зауважила Олена Верига.
Однією з чернівецьких шкіл, де діти навчаються за інклюзивною освітою, є 24-та. У навчальному закладі цю систему запровадили ще 5 років тому.
- Кожна така дитина, ви розумієте, вона потребує додаткової допомоги і постійного супроводу педагога, - підкреслила Оксана Мігован.
Зараз у школі навчаються 9 дітей з особливими потребами. Адаптуватися до середовища та подолати навчальні труднощі їм допомагають асистенти вчителя.
- Вони тягнуться за ними, вони займаються, вони хочуть вчитися, спілкуватися з дітьми. Ти повинен приділяти більше уваги, працювати, давати інші завдання, легші, тому що їм важче працювати за такою програмою, в них інша програма, - пояснила Ірина, класний керівник 1-А класу.
- І, відповідно до цієї програми, ми розробляємо календарний план, за яким вона працює. Відповідно до цієї програми, план полегшений. Оскільки ця дитина не може сприймати й усвідомлювати ту кількість матеріалу, як усі інші діти, - зауважила Галина, асистент у 1-А класі.
- Їх не потрібно жаліти, і необов’язково любити. Їх просто потрібно поважати і дати їм можливість бути таким ж громадянами цього суспільства, як і ми, - сказала Олена Верига, директор Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА.
|